Люди з крилами
Олег Бондаренко
Викладач всесвітньої історії, зарубіжної літератури та риторики у середній та старшій школі
Я понял, в чем ваша беда. Вы слишком серьезны. Все глупости на земле делаются именно с этим выражением лица... Улыбайтесь, господа... Улыбайтесь... Барон Мюнхгаузен
Бліцпитання до Олега
-
Які ваші професійні цілі?
Створити за допомогою тих, кого я навчаю, наше майбутнє. -
Як ви бачите їх втілення з Крилами?
Подальше особисте просування крізь простір тих предметів, які я викладаю. Все якісніше їх розуміння, відчуття, занурення. Перехід на міждисциплінарні рівні. Наукова діяльність. Бути прикладом та взірцем для студентів так само, як Аттікус Фінч для Джин Луїзи та Джеремі (герої роману Г. Лі "Убити пересмішника"). -
Які переваги школи Крила важливі саме для вас?
Свобода професійної діяльності. Відсутність невігластва. Відчуття цінності тебе як фахівця. Потужна команда. Розуміння того, що ти втілюєш у життя щось цінне, важливе, вагоме, що ти працюєш на майбутнє. -
Робота з дітьми – що це для вас?
Робота з дітьми – це виклик. Рефлексія. Робота над собою. Самопізнання. Формування спільного майбутнього. -
Погляд зсередини на школу та методи навчання.
Не існує ніяких загальноосвітніх, традиційних чи нетрадиційних методів навчання. Існують методи виплавлення чавуну, лікування чи, скажімо, методи дослідження. В освіті не може бути методу. Може бути парадигма, ідеологія, концепція, доктрина, теорія, система тощо, але не метод. Якщо розуміти метод як алгоритм дій або кроків для здійснення чогось, то з цього випливає, що для того, щоб вчити літературу треба спочатку навчитись читати й писати, а для того щоб навчитись читати й писати треба читати й писати якомога більше! Так само як для того, щоб якісно грати на гітарі треба багато грати на гітарі, вибачте за тавтологію. Метод - це усталена річ, яка може бути неприйнятною, хибною, помилковою. Метод не буде враховувати всі випадки, всі нюанси, всі відхилення, всі особливості студента. На зміну одному методу прийде інший, ніби кращий, але так само недолугий, тому що жоден з методів не враховує глибини особистості. "Є лише один бог – знання, і лише один порок – невігластво". Навіщо створювати недолугі методичні конструкції, коли ви не знаєте нічого? Задля того, щоб знати? Достатньо вміти і хотіти читати, а найголовніше мислити і чути. Якісне, навіть безсистемне, але регулярне читання (якщо мова йде про гуманітарний спектр дисциплін) – це і є метод. -
На вашу думку, найголовніша навичка, з якою дитина має закінчити школу?
Після завершення навчання у школі людина повинна, як мені здається, вміти три речі: бути самотньою, долати поразки і вчитись. -
Якби ви зараз стали учнем, що б ви хотіли бачити в школі?
Я би хотів знову потрапити на уроки вчителів, які дійсно вчили і які сформували мене як особистість. Я би хотів вперше читати "Трьох мушкетерів", "Дон Кіхота", "Злочин і кару", "Війну і мир", "Пані Боварі", "Гранатовий браслет", вперше кохати, вперше дивитись "Snatch", виготовляти власноруч катапульту, влаштовувати бійки за честь "принижених та зневажених", вперше дізнаватись хто такі Ганнібал, Наполеон, Перікл, Карл Великий, що таке Битва в Тевтобурзькому лісі (і проливати після цього солоні і відверті сльози), знову бачити біля себе свого чорнявого песика і ходити із ним на пошуки пригод. Про які підходи Ви питаєте? 🙂 -
Що для вас щастя?
Це коли ти знаєш, що таке нещастя.
Освіта
-
Київський національний університет імені Тараса Шевченка.
Спеціальність: Філософія (естетика), кандидат філософських наук.
Досвід роботи
- викладач всесвітньої історії, зарубіжної літератури та риторики у середній та старшій школі (вересень 2018 - дотепер);
- вчитель історії, зарубіжної літератури, художньої культури у ЗОШ №108 в м. Києві (2013 - 2014 рр.);
- вчитель історії, зарубіжної літератури у школа "Crayons" (2017 - 2020 рр.);
- доцент кафедри гуманітарних дисциплін, викладач філософії, філософії мистецтва, історії української державності та культури у Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв (2018 - 2020 рр.).
